1 ведучий

      Скільки б не минуло часу, але роки юності та дитинства завжди гріють душу приємними теплими спогадами, світлим промінчиком зігрівають душу.

       Сьогодні у нашій школі приємна зустріч. До нашої школи завітав випускник Богданівської семирічної школи 1951 року – Рябцев Михайло Павлович, а також запрошені гості, почесні жителі нашого села, люди, яким також доводилося працювати у стінах  нашої школи

               (діти вручають квіти гостям)

 Звучить пісня «Україна»

2 ведучий

Є щось святе в словах,  мій рідний краю,

Для мене – це матусі пісня ніжна,

І рідний сад від квіту білосніжний,

І той калиновий у тихім лузі гай

Для мене – це твої стежки й мої,

В містах і селах, стоптані любов’ю,

Й пісень людські прозорі ручаї,

Усе, що серцю рідне невимовно.

Його історія…

Звучить пісня  «Шкільні роки»

2 ведучий

Мій отчий край – земля моя в покосах,

Мій отчий край – дитинства береги,

Та я тебе ще не збагну і досі,

Який же ти до болю дорогий!

Мій рідний край - стежина   рідна в полі,

Мій рідний край – лани не мають меж,

Земля живе не висохне ніколи,

Коли з добром по ній ідеш.

1 ведучий

Школа, рідна школо! В житті кожного з нас вона є чимось особливим, добрим і вічним. Саме тут починається найсвітліша дорога, дорога, яка несе світло, мудрість і добро і завжди манить до високого і незвіданого.

Саме тут ліпляться маленькі душі, кріпиться у серці віра і надія. Тут і перші успіхи, і перше кохання, і перші радощі надій.

    Школо, священна наша домівка… У кожного вона своя. Хтось починав свій шлях із маленької початкової, хтось із восьмирічної, а хтось  - із середньої.

Пропонуємо переглянути фрагмент фільму про життя нашої школи

(фільм)

2 ведучий

   Слово надається  Рябцеву Михайлу Павловичу

1 ведучий

Слово надається директору школи  Дуфалі В.М.

(подяка, подарунки, запрошення до неофіційного спілкування)